Неперекладність поезії — це міф, який сягає таких же глибин, як і уявлення про те, що переклад є ремеслом, а не мистецтвом. Ми зробили чергову спробу це перевірити, використавши різні моделі взаємодій дуже різних авторів. Четверо українських і четверо шотландських поеток та поетів спробували подати зразки того, як звучать вірші, перекладені та трансльовані в цілковито різні способи.

Хтось із цих поетів займається перекладом професійно й щоденно, як-от Лесь Белей, що працює у тандемі з Вікі Хасбенд. Хтось перекладав з англійської напряму, добре її знаючи. Хтось послуговувався підрядником, виконаним нерідною англійською. Мирослав Лаюк запропонував розказати про емоції, переживання та метафори не лише літературною українською, а діалектом — так само, як Розанна Уотт, що пише шетландською. Олена Гусейнова взялася за соціальну поезію Ханни Лейвері, а Люба Якимчук шукала відповідники ритмам і римам Ендрю Блера.

Як література може перекидати мости між Україною та Шотландією? Чи не є ми ближчими, ніж це демонструє мапа? Хто загалом має право братися за переклад — чи справді це лише для добрих знавців мов із хорошою теоретичною підготовкою? Наскільки поетам потрібне спілкування між собою, випадкові знайомства на фестивалях і в спільних проєктах? Що їм дає вихід поза межі власної самодостатності?

Зрештою, наскільки важливо робити поетичні взаємодії — на позір найефемерніші, найменш практичні — тоді, коли повертаються кордони, обмежується свобода, культура першою йде під ніж задля порятунку економіки, а веселощі отруєні інформаційними атаками нарівні з подорожами?..

Спецпроєкт TRANSFORMANCE – THE ART OF TRANSLATION

«Дві мови ніколи не виражають однакових сенсів»,

Жак Дерріда

Наприкінці травня мали відбутися дві великі літературні події — Лейпцизький книжковий ярмарок і Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал». Пандемія внесла свої корективи й події були скасовані або ж перенесені на інші дати. Мистецько-перекладацький онлайн-перформанс TRANSFORMANCE – THE ART OF TRANSLATION пропонує уявити, що це не так, і побувати одночасно і в Києві, і в Лейпцигу — завдяки віртуальному простору.

Переклад — це постійний (часом безкінечний) процес пошуку смислів і намагання докопатися до суті. Це шлях до віднайдення нового тексту своєю мовою. Це водночас і віддзеркалення, і свій власний голос.

П’ять мисткинь — письменниця Гайке Ґайслер, танцюристка Елена Франчеланчі, перформерка Анґеліка Венєк, перекладачка Роксоляна Свято, музикантка Анна Хвиль — зустрічаються на одній цифровій сцені між Києвом і Лейпцигом. У кожної з них — своя мова, не завжди вербальна. Та всі вони намагаються порозумітися через помилки і виправлення, викривлення смислів і віднайдення своїх нових значень. У кожної з них — своє мистецтво перекладу.

Подія відбувається в межах святкування 60-ї річниці співдружності міст Лейпциг–Київ. У співпраці з Департаментом міжнародного співробітництва міста Лейпциг та за фінансової підтримки Уповноваженого Федерального уряду з питань культури та медіа Німеччини (програма NEUSTART KULTUR).

Тепер усе інакше. Більше року тому хвороба, що розділила світ на «до» та «після», показала, наскільки хиткою й нестабільною є наша реальність, яка може розвалитися порухом крил кажана. Всього за кілька тижнів ми опинилися в новому світі: у світі із закритими кордонами, світі, повному небезпек, у світі відчуження. Ми надягнули маски, рукавички, обмежили соціальні контакти, закрилися у просторах власних будинків і запитали себе: «А де ж ми тепер? Де наше місце?». Ми, як Ванда Максімофф, що втратила усе їй дороге, збудували навколо себе власні світи, ще глибше занурившись у серіали, фільми, ігри, комікси, книжки, тікаючи від реальності, обравши для себе свій улюблений Всесвіт.

Сьогодні ми вже почуваємося більш упевненими у цих реаліях. Людство поволі пристосовується до нових правил і бачить надію. Ми не розівчилися говорити, досі потребуємо зустрічей, спілкування та синтезу. І доказом цього є цьогорічний Книжковий Арсенал разом із програмою, присвяченою коміксам.

Попри невпевненість у завтрашньому дні, оптимісти й мрійники не лише перекладають всесвітньовідомі мальописи, серед яких і славнозвісний «Тентен у країні Сов’єтів», а й вигадують нові історії, яким буде присвячено подію «Презентація українських авторських коміксів», адже українським авторам важливо експериментувати й витворювати власні національні контексти. Вкотре подискутуємо про комікс як серйозний вид мистецтва, що сьогодні є потужним і впливовим агентом змін завдяки порушенню таких проблем, як фемінізм і суспільні табу. Поговоримо також про комікси не лише як окреме явище, а й про їхню роль у медійному середовищі.

Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» та ВГО Українська бібліотечна асоціація запросили бібліотеки з усіх куточків світу доєднатись до онлайн-програми ювілейного Х Книжкового Арсеналу.

Проєкт створено для інтелектуальної активізації місцевих громад довкола своїх бібліотек, для привернення уваги до українського книговидання і закордонних перекладів української літератури, для відчуття причетності до найкрутішої літературної події в Україні. Мешканці місцевих громад із різних точок України та світу потраплять на фестиваль як онлайн-відвідувачі, долучаться до перегляду та обговорення подій.

Учасники проєкту оберуть з онлайн-програми Книжкового Арсеналу (понад 60 подій) ті, які актуальні для них найбільше. І на базі обраних подій розроблять окрему програму для своїх відвідувачів. Організують перегляд цих подій та обговорення з місцевими лідерами думок і відвідувачами бібліотеки. Наприкінці учасники діляться результатами та думками у своїх соцмережах та з Книжковим Арсеналом.

З 10 по 21 червня 2021 року оргкомітет проєкту визначить і відзначить найактивніші бібліотеки-учасниці.

Від фантастичної літератури очікують не тільки візій майбутнього, а й певних картин соціального розвитку. Історично склалося, що довгий час вона відповідала цим очікуванням. Описи коливались від оптимізму до скепсису, від мрій про щасливе майбутнє людства, якому все до снаги — підкорити далекі зорі, подолати хвороби і ворожнечу, до картин занепаду та руйнації суспільства, панування зловісних корпорацій і тоталітарних культів.

Ці коливання майже завжди відповідають настроям, що панують у світі. Події останніх років поставили фантастів перед дилемою: відображати оптимізм, що панує в царині високих технологій та наукового прогресу, чи зосередитися на песимістичних настроях, які спричинила пандемія та супутні соціальні обмеження. Яким буде наш майбутній світ? Ми побачимо колонії на Марсі, які побудують мрійники на кшталт Маска, чи страшний тоталітаризм із обмеженням свобод і економічним занепадом?

Відгуки суперечливості технічного прогресу та соціального розвитку можна й раніше було побачити у багатьох творах фантастів. Розпад більшості світових імперій у ХХ столітті та усвідомлення ціни, яку сплатило людство за «поширення прогресу» призвело до остаточного переосмислення тісного зв’язку цих двох понять. Нині ж, після подій 2020-го року, вирахувати своє місце серед оптимістів і скептиків стало практично неможливо, а фантастична література остаточно позбувається їх чіткого поділу.

Учасники програми спробують осмислити, яким же зараз вбачається фантастам розвиток людства, чи є у ньому місце такому поняттю, як прогрес, та яким буде наш новий світ. Чи залишилося у ньому місце мріям про світле майбутнє, чи попереду лише утопії та все більш похмура література.

Українські письменники, науковці та суспільні діячі зустрінуться у діалозі про складні питання, які піднімаються у творах фантастів. Ми зосередимося на декількох темах, які особливо яскраво ілюструють розрив між оптимізмом науковців і скептицизмом широких верств населення після подій 2020 року: плюси та мінуси онлайн-спілкування, наукові сценарії подолання епідемій, які так і не справдилися, соціальні обмеження та добровільні «залізні завіси» як передвісники обмеження свобод, а також втрачена здатність мріяти й будувати плани в умовах невизначеності. Хто з учасників оптиміст, а хто скептик, вирішать для себе гості фестивалю.

Фантастика може запропонувати чималий спектр тем, де оптимізм і скептицизм крокують поруч. Твори із застереженнями, де головною є надія, що таке ніколи не станеться. Твори, що закликають до руйнації існуючих соціальних систем — особливо систем тоталітарних. Твори, де оспівується людський геній, який знайде вирішення будь-якої проблеми, навіть якщо її створив інший геній. Фантасти часто виступають найбільшими оптимістами і найбільшими скептиками людства, але лише від нас самих залежить, чи буде наш світ сповненим мрій.

Літературне об’єднання «Зоряна фортеця» сприяє появі нових імен та ідей в українській фантастиці, зміцнює зв’язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримує прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички.

Імерсивна поетична інсталяціяПандемія, локдаун, послаблення карантину, знову локдаун — у такому режимі ми живемо вже другий рік. Ми так багато часу перебуваємо наодинці зі собою. Хтось із нас навчилися цьому, пізнали лагідність тиші й віднайшли спокій всередині себе, а хтось — навпаки, отримавши вимушену самотність, лиш глибше усвідомили потребу в іншому, в спілкуванні та спільноті.

Однак, навіть попри усамітнення в своїх домівках і соціальне дистанціювання, чи насправді ми залишаємося самі? Саме тут вступає література — як ще одне джерело комунікації, невичерпне поле голосів і діалогів (між героями, авторами, між текстом і читачем). Літературні голоси — це те, що дає нам змогу не почуватися самотньо. Ось вони — поети й поетки — тут, поруч із тобою. Ось вони так само болісно (чи ні?) переживають моменти самоізоляції, так само, як ти, часами відчувають самотність, так само потребують розмови й того, щоб бути почутими.

Імерсивна аудіоінсталяція дає змогу побути з поезією сам на сам, відчути її по-справжньому, зустрітися з голосами поетів і поеток і відчути, що навіть в ізоляції ми не одні.

Використані поетичні тексти й голоси:
Михайла Жаржайла, Олега Коцарева, Ярослава Гадзінського, Антона Полуніна, Олени Павлової, Оксани Гаджій, Богуслава Поляка, Ігоря Мітрова.

Проєкт доступний у просторі Мистецького арсеналу, а його запис також можна послухати на платформі АБУК.

Вікіпедія пише, що термін «ізоляція» має кілька значень:

[В архітектурі і будівництві — це процес утеплення (теплоізоляції), гідроізоляції та шумоізоляції будівлі. Ізоляція в генетиці популяцій — це процес виникнення будь-яких бар’єрів, що порушують вільне схрещування та потік генів. Ізоляція — це обмеження свободи дій в політиці щодо держави, у суспільстві щодо особи тощо.] У житті… У житті це, здається, одне з найчастіше вживаних слів з 2020 року.

Для більшості з нас тепер термін «ізоляція» перш за все асоціюється з пандемією та карантинними обмеженнями. Однак хочеться розглянути його в ширшому контексті, відшукати ниточки, які би поєднували весь спектр значень. Почасти в соціумі творчі люди випадають на марґінеси, будучи витісненими або ж несвідомо закриваючи себе від надто жорстоких реалій. Ми відчуваємо потребу в самотності, так само як і необхідність бути поруч.

Від кого й від чого ми (само)ізолюємося? Що дає нам цей стан — простір для творчості й дослідження себе, прислухання до власних думок і можливість нарешті дізнатись, хто ми насправді; чи, може, усвідомлення гострої потреби в тому іншому, ким би він не був? Чому навчить нас цей досвід ізольованості? Чи не захочемо ми залишитися з ним назавжди? Поетичні тексти оприявнюють ці стани, відсилаючи нас до дуже особистих історій і переживань.

У спеціальній програмі «Поезія ізоляції» ми поділимося віршами, написаними під час карантину, погуляємо улюбленими вуличками міста, нашіптуючи собі розмову з ним, побуваємо на сеансі артхіллінгу, де поет зустрінеться зі своєю тінню, а ми зазирнемо вглиб його творчого діалогу зі собою. Не оминемо й теми вимушеної політико-культурної ізоляції, згадавши поетів так званого «витісненого покоління». Пройдемо шляхом від обмежень і бар’єрів до свідомого «утеплення» свого внутрішнього «я».

«Я візуал», — фраза, яку сьогодні можна почути чи не від кожного другого. Ми й справді стали інакше сприймати інформацію, нам замало мати лише текст чи лише звук. Щоб прочитати й засвоїти статтю, нам потрібна наочна інфографіка, а на навчальних сесіях ми вже не можемо обійтися без скрайбінгу.

Ми сприймаємо образами, щораз вимальовуючи картинки в своїй голові. І література — це те, що дає нам змогу створювати безмір варіацій цих образів, різних поглядів на одну й ту ж саму історію. Можливо, саме тому нам так цікаві екранізації літературних творів сьогодні. Адже тут є ця змога спочатку прожити власне кіно, читаючи книжку, сторінку за сторінкою вибудовуючи кадри, уявляючи лаштунки, костюми й вирази облич персонажів, а тоді — переглянути погляд іншого в кіноінтерпретації, порівняти ці два фільми. Окрім того, нас цікавить комплексний досвід. Ми уважні й спостережливі як справжні birdbookwatchers.

З кожним роком кіно в Україні стрімко розвивається, розповідаючи нові й нові історії — чи то створені режисерами й сценаристами, чи то виловлені з океану літературних сюжетів. На щастя, маємо звідки черпати. У межах програми BookWatchers поспостерігаємо, як книжка перетворюється на кіно, та поговоримо про тісний взаємозв’язок літератури й кіно.

Проєкт Book Pitch було започатковано у 2020 році Міжнародним фестивалем «Книжковий Арсенал» та Одеським міжнародним кінофестивалем. Мета книжкового пітчингу — знайти сучасні українські книжки, що мають потенціал для подальших екранізацій як художні фільми. Переможці отримують призи від Книжкового Арсеналу та ОМКФ, а також нагоду представити свій твір найкращим українським продюсерам і режисерам.

Завжди мріяли написати книжку й побачити своє ім’я на обкладинці поруч із відомим автором? На Книжковому Арсеналі ви зможете у реальному часі написати власну історію у співавторстві із Любком Дерешем, автором бестселерів «Культ» і «Поклоніння ящірці».

Основа проекту «Ти — автор» від Visa — 3-метрова інтерактивна інсталяція у вигляді книжки, встановлена на території фестивалю. Обираючи 16 варіантів розвитку подій, ви напишете свою новелу, оберете назву і навіть дизайн обкладинки.

Створити книжку можна і онлайн разом із автором Любком Дерешем, письменницею Іреною Карпою та казкарем Сашком Лірником. Удома, у дорозі чи на робочій перерві просто зі свого смартфона ви створите власний твір.

Читайте, мрійте і пишіть власну історію всюди, де б ви не були.

Literaturgarten — це поп-ап бібліотека Goethe-Institut в Україні, створена в партнерстві з Франкфуртським книжковим ярмарком та проєктом German Stories. У зеленому вуличному просторі Книжкового Арсеналу, зручно влаштувавшись, можна погортати нові німецькі книжки. Серед них: колекція Children’s Books on Tour, яку німецькі кураторки та куратори зібрали з найкращих дитячих книжок за 2019–2020 роки; 10 книжок–переможниць конкурсу Architectural Book Award DAM; короткий список однієї з найважливіших літературних премій Німеччини — Deutscher Buchpreis; сучасна німецька поезія; колекція найкрасивіших книжок Німеччини, а також MINT-книги для підлітків. У Літературному саду можна буде познайомитись із командою та гостями Goethe-Institut в Україні, взяти участь у воркшопах, читаннях для дітей та пробних заняттях із вивчення німецької, а також дізнатись більше про проєкт доповненої реальності «Відкрий Асканію-Нову» від Посольства Німеччини в Україні.