Наше буття у світі ще ніколи не залежало від того, якими нас бачитимуть і як читатимуть, такою мірою, як сьогодні. Що це означає – бути амбасадором країни з давньою історією та міцною європейською культурною традицією, яка, втім, багатьом закордонним аудиторіям досі здається новонародженою? Переклад української літератури в часи її переосмислення в усьому світі – це робота чи служіння? Якої уваги він потребує? Як книжки, що їх ми перекладаємо своїми мовами, змінюють нас самих? І чи здатні література й художній переклад спричинитися до змін у великих історичних процесах?
«Вільні голоси Криму» — збірка портретів шістнадцяти політвʼязнів-журналістів, які борються за права людини та свободу слова на окупованому півострові. У ній зібрані листи, щоденники, судові виступи, які стали голосами тих, кого Росія позбавила волі на десятиліття. Більшість героїв цієї книжки — кримські татари, тому в багатьох портретах читач знайде пояснення історичного контексту, зрозуміє причини безупинного опору корінного народу Криму радянській, а тепер російській системі.
Як іноземні митці підтримують Україну? Що їх спонукає проявляти свою солідарність і допомагати українській культурі в умовах війни? Чому вони не можуть залишатися осторонь під час російської агресії проти української ідентичності? Норвезькі письменники та журналісти розкажуть про 3-річну програму стипендій для українських авторів, які фіксують свій воєнний досвід, а також про значення українських голосів у скандинавських країнах сьогодні.
В умовах війни мова любові може загубитися в перекладі обставин і щоденних випробувань, а слова вдячності й визнання — не дійти до адресата крізь відстань і втому.
Що стає каталізатором любові під час війни і звідки проростає всеохопна ніжність, навіть в бліндажі під артилерійським вогнем?
Літературно-музичний вечір про світло підтримки, яке не дає нам здичавіти.
Про любов, яка “потребує нас щодня”.
Яким ми пам’ятаємо Ігоря Козловського? Філософа, релігієзнавця, історика, поета, громадського діяча, який залишався вільним навіть у російському полоні. Пана Ігоря не стало понад рік тому, але діалог із ним триває й далі для сотень його учнів. Уперше на “Книжковому Арсеналі” колеги й учні Ігоря Козловського презентують книжку-монолог, до якої ввійшли інтерв’ю та лекції пана Ігоря різних років. Це видання є посвятою, вдячністю і даниною любові до людини з великим серцем і глибинною мудрістю.
Україна і Литва — дві країни зі спільною історією і спільним ворогом, боротьба з яким тягнеться не одне десятиліття. Боротьба за самість і самостійність на полі великої політики. Взаємопідтримка в часі найважчих випробувань. Бажання пізнати й зрозуміти одні одних без втручання імперського посередника. Але що ми, українці, насправді знаємо про литовську культуру? Що нам вартувало би дізнатися насамперед, аби звʼязки між нашими країнами і далі міцнішали? Про це з перших уст можна буде почути від письменника, перекладача, культурного менеджера і волонтера, який неодноразово бував в Україні, Лаурінаса Каткуса та аташе з питань культури Литви в Україні Томаса Іванаускаса.
Цю книгу можна назвати збіркою репортажів про українських жінок, які документують російські воєнні злочини. Ще вона є щоденником. Збіркою історій свідків, які пережили найстрашніші жахи російської агресії та окупації. Водночас ця книга є переконливим поясненням, чому російська війна проти України розпочалася задовго до 2014 року і чому світу так важливо пам’ятати про російський терор проти українців у 1930-х і 1960-х. На цій події зберуться героїні незавершеної книги вбитої Росією української письменниці Вікторії Амеліної: щоби ділитися любов’ю і пам’яттю, щоби свідчити і продовжувати боротьбу за справедливість.
