Дискусія «Злочин без вироку. Як свідчення і памʼять працюють, коли міжнародне правосуддя бездіє»
Коментарі Вимкнено до Дискусія «Злочин без вироку. Як свідчення і памʼять працюють, коли міжнародне правосуддя бездіє»
Коментарі Вимкнено до Дискусія «Злочин без вироку. Як свідчення і памʼять працюють, коли міжнародне правосуддя бездіє»
Життя вимагає від нас будувати не тільки мури, але й мости. Як знайти своє місце на мапі Європи, як познайомитися з сусідами та представити іншим себе. Чи в силах ми переламати тенденцію останніх років, спрямовану на зростання праворадикальних настроїв та ізоляціонізм.
Про суспільне благо жити в злагоді й пошані з сусідами — не тільки зовнішніми, а й внутрішніми. Про знайомство з Іншим як форму погляду в дзеркало. Про це та інше лауреатка Нобелівської премії з літератури Ольга Токарчук поговорить з куратором спецтеми Книжкового Арсеналу Андрієм Любкою.
Коментарі Вимкнено до Ми не на острові. Розмова з Нобелівською лауреаткою Ольгою Токарчук
Окупація — це не лише контроль над територією, а й спроба підпорядкувати пам’ять, мову, щоденне життя і саму здатність людини залишатися собою. Досвід життя в окупації створює простір колективного полону, де страх, пристосування, спротив і надія існують одночасно, а свобода набуває особливо крихкого й водночас принципового значення.
Дискусія буде присвячена життю людей на окупованих територіях, механізмам насильства й стирання ідентичності, а також пам’яті та свідченню як формам опору. Як вдається зберегти людську гідність і внутрішню свободу там, де свободу намагаються відібрати щодня?
Коментарі Вимкнено до Панельна дискусія «Колективний полон – життя в окупації»
Коментарі Вимкнено до Публічна розмова «What Stands Between Ukrainian Books and Anglophone Market»
Коментарі Вимкнено до Дискусія «Порушений заповіт: чому росте стіна між поляками та українцями»
Коментарі Вимкнено до Церемонія нагородження Drahomàn Prize 2025
Коментарі Вимкнено до Розмова «Як ми свідчимо про спільний біль мовою літератури».
У світі, що дедалі більше ускладнюється війною, виснаженням і невизначеністю, людяність перестає бути абстрактною цінністю і стає щоденною практикою — способом підтримувати себе, інших і саму можливість спільного життя. Що допомагає не втрачати здатність до співчуття й довіри? Як турбота, емпатія та відповідальність можуть бути не слабкістю, а ресурсом для дії й витривалості?
Дискусія шукатиме відповіді на питання, що сьогодні дає людині силу діяти, повертає відчуття сенсу й надії та як свобода пов’язана з довірою — до себе, інших і світу навколо.
Коментарі Вимкнено до Дискусія «Практики людяності: як ми зберігаємо свободу, коли світ ускладнюється»