Тепер усе інакше. Більше року тому хвороба, що розділила світ на «до» та «після», показала, наскільки хиткою й нестабільною є наша реальність, яка може розвалитися порухом крил кажана. Всього за кілька тижнів ми опинилися в новому світі: у світі із закритими кордонами, світі, повному небезпек, у світі відчуження. Ми надягнули маски, рукавички, обмежили соціальні контакти, закрилися у просторах власних будинків і запитали себе: «А де ж ми тепер? Де наше місце?». Ми, як Ванда Максімофф, що втратила усе їй дороге, збудували навколо себе власні світи, ще глибше занурившись у серіали, фільми, ігри, комікси, книжки, тікаючи від реальності, обравши для себе свій улюблений Всесвіт.

Сьогодні ми вже почуваємося більш упевненими у цих реаліях. Людство поволі пристосовується до нових правил і бачить надію. Ми не розівчилися говорити, досі потребуємо зустрічей, спілкування та синтезу. І доказом цього є цьогорічний Книжковий Арсенал разом із програмою, присвяченою коміксам.

Попри невпевненість у завтрашньому дні, оптимісти й мрійники не лише перекладають всесвітньовідомі мальописи, серед яких і славнозвісний «Тентен у країні Сов’єтів», а й вигадують нові історії, яким буде присвячено подію «Презентація українських авторських коміксів», адже українським авторам важливо експериментувати й витворювати власні національні контексти. Вкотре подискутуємо про комікс як серйозний вид мистецтва, що сьогодні є потужним і впливовим агентом змін завдяки порушенню таких проблем, як фемінізм і суспільні табу. Поговоримо також про комікси не лише як окреме явище, а й про їхню роль у медійному середовищі.

З античних часів, до прикладу Аристотелем, відзначається притаманне людині прагнення до щастя. На шляху цього прагнення неминуче постає питання: що таке людське існування? Нам потрібна ясність щодо власного буття, аби мати уявлення, як зробити його добрим. Досягнення щастя Аристотель називає метою суспільного життя, за яке відповідальним є кожен громадянин. Однак із тих же античних часів філософією зауважується принципова неусталеність плинної дійсності: «Двічі одну річку не ввійдеш», «Усе плине, усе змінюється» (Геракліт).

Жоден світообраз (міфологічний, релігійний, науковий) не може претендувати на остаточну істинність і не витримує випробування часом. Філософ ХХ ст. Альбер Камю наполягає на можливості досягнення щастя лише всупереч абсурдності існування та в боротьбі з його суперечностями. Чи не постають тут оптимізм і скептицизм цілком рівноправними реакціями на одну й ту саму проблему — вразливість людського буття? Чи не постає людське життя постійною боротьбою за відтермінування його краху? Чи наважиться хтось у ХХІ столітті на нові філософсько-сотеріологічні візії?

Останні півтора роки глобальної світової пандемії виразно унаочнили неусталеність дійсності у соціальному, економічному, демографічному, політичному контекстах, що підтверджує те, про що філософія говорила споконвіку. Щойно ми намагаємося зупинитися на якомусь черговому розумінні світу й надати цьому розумінню універсальний характер, вимога до гнучкості приходить з найнеочікуваніших сторін. Тим самим із новою гостротою постають питання: що означає бути людиною? чим є світ, в якому ми живемо? чи можна бодай приблизно з’ясувати принципи тих динамічних процесів, у яких ми обертаємось, немов у калейдоскопі?

З’ясуванню цих питань буде присвячена спеціальна програма Club of Creative Philosophy «Апокаліпсис не сьогодні». Серед іншого у фокусі нашої уваги будуть: новинки філософської публіцистики українською мовою, переклади філософської класики, осмислення проблем ідентичності та вільні дискусії на заявлені програмою теми.

Підлітки в часи апокаліпсису. Коли ми в 2019-му придумували тему кураторської програми, це було лише іронічним припущенням, навіяним ірраціональним передчуттям якоїсь катастрофи. Тепер, коли реальність стоїть на голові, з хаосу й апокаліптичного пейзажу ми витягуємо це химерне створіння — гібридну програму, з нових кібер-частин ззовні та згадок про світ «до того» всередині. Запрошуємо всіх, хто блукає мегаполісами-привидами чи сидить у тісному бункері, доєднатися до нашого свята!

Беріть свої лопати, бо збираємося копати. У непевність і тривогу. У наші спроби осмислити нові та старі правила зростання і дорослішання. Підлітковий вік — не надто конкретний проміжок часу, який ми витрачаємо на страшні та захопливі справи, поки глибоко всередині зріє дивне тривожне відчуття, ніби щось от-от закінчиться, але невідомо як чи коли саме.

Прогуляйте якесь своє онлайн-заняття і прийдіть поспілкуватися та посперечатися з нами на Книжковому Арсеналі. Ми дуже хочемо подарувати підліткам — таким як ми й зовсім іншим — програму для молодих і невизначених, для не-дітей і не-дорослих. Самі дайте собі визначення.

Ви скучили за новими знайомствами та старими друзями? Це буде простір для комунікацій, для того, щоб отримувати знання, ділитися досвідом і ставити запитання. У програмі візьмуть участь експерти, українські й закордонні, які знають, як малювати, як писати, як читати, критично мислити і піклуватися про себе й інших. Серед них — уже добре відомі в культурній сфері дорослі та наші завзяті талановиті однолітки.

Крім книжок і коміксів, поговоримо про наболіле: про травми, про ідентичність і гендер, ментальне здоров’я та кінець дитинства й світу, поділимось одне з одним думками про те, як життєвий досвід перетворюється на творчість. Буде місце й для пакощів на майстер-класах (чи на будь-якій події, якщо ви достатньо сміливі).

Приходьте та підключайтеся до безпечного багатовимірного простору. У затишних куточках і великих залах Арсеналу або на підлозі чи канапі власної кімнати, слухайте і говоріть. Бо ми збираємося копнути глибше, принести нове й поставити під питання знайоме. Ви отримаєте матеріали, майстрів і місце для творчості. Не забудьте взяти з собою маску, антисептик і голову. А з нею можете прихопити ще й будь-які бентежні ідеї.

У межах підліткової програми давайте знайомитися, обговорювати історії, жалітися на життя, грати в ігри не для нашого віку, підспівувати, капати морозивом на одяг, кричати про мрії, шукати правильні запитання і давати дивні відповіді. Ми чекаємо на співучасників і різних прекрасних підлітків. Дозволяємо вам і собі бути трохи злими, трохи розчарованими, трохи ботанами, трохи бунтівниками й дуже натхненними. І, можливо, нарешті зрозуміємо, що чекає на нас у кінці.