Ми звикли говорити про літературу як про територію, що постійно звужується, відходить на маргінес, втрачає своїх адептів. Людство читає все менше, книга побутує в усе вужчих колах, присутність літератури в нашому житті стає все умовнішою. Майбутнє письменства викликає все більший скепсис. Особливо у тих, хто звикли сприймати скепсис як норму.
Ми натомість переконані, що літературу ховати щонайменше зарано і що поезія та проза далі є затребуваними й такими, що впливають на наші уявлення про світ. Ба більше, саме вони продовжують формувати ці уявлення. Наш оптимізм базується, зокрема, на здатності літератури достосовуватися до нових реалій, адаптуватися до змін у культурному та інформаційному полях, мімікрувати разом із людством, яке вперто рухається вперед у пошуках щастя. Літературна склянка далі лишається наполовину повною, тамуючи спрагу й даючи розраду. Слід лише вміти чути ці нові незвичні голоси, які насправді говорять про те, про що література говорить протягом стількох років — про нашу залежність одне від одного й про нашу неможливість одне з одним ужитися.

У кураторській програмі «Вголос. Про себе» ми спробуємо показати, як література намагається виявити себе в сьогоднішньому розпорошеному повітрі. Через музику, через перформанс, через провокацію. Як привиди літератури з’являються там, де на них не очікують, як поезія та проза функціонують на суміжних територіях, як літературні голоси окреслюються через музику чи театр. Як загалом співіснують різні жанри, балансуючи між написаним про себе й промовленим уголос.

Протягом чотирьох днів цьогорічного Книжкового Арсеналу ми запропонуємо читачам (себто слухачам) відкриті розмови з людьми, що змішують і поєднують. У публіки буде можливість побачити (себто почути) письменників і музикантів, що знайшли для себе цю затишну сіру межижанрову зону, перебуваючи там у стані постійного транзиту. Ми запропонуємо нашій аудиторії публічні інтерв’ю з елементами концертного виступу, де гості будуть неочікуваними, проте бажаними.

Скажімо, гурт «Хамерман знищує віруси», який є вірусом сам по собі, поширюючи дражливі сенси й викликаючи не завжди адекватну реакцію. Чи білоруський рок-стар Лявон Вольський, який виносить поезію в ширший контекст, роблячи свої власні тексти й тексти класиків білоруської літератури частиною суспільного звучання та рефлексування. Або карколомний дует із Берліна — письменник Володимир Камінер і музикант Юрій Гуржи, які, лишаючись майстрами кожен у своїй царині, разом із тим постійно намагаються знайти вихід на нову аудиторію, займаючись синтезом жанрів і розривом шаблонів. Завершиться наша програма концертом харківського панк-проєкту «Жадан і Собаки» за участі всіх запрошених учасників.

Ми всі знаходимося поміж наших скепсису та оптимізму. Ми витанцьовуємо на линві, поміж зневіри й упевненості. Нас кидає від відчаю до ейфорії. Головне при цьому, як видається, — лишатися щирими і відвертими. Себто, вміти слухати інших і говорити про себе. Бажано вголос.

Минулий рік пройшов під знаком нових партнерств, і літературна сцена працювала, як ніколи, кроссекторально, виходячи за межі суто креативних індустрій.
«Наші нові добрі знайомі по зуму» — саме так можна охарактеризувати кількість нових сталих партнерів, які команда Книжкового Арсеналу набула на міжнародній сцені за минулий рік завдяки онлайну. Ми більш впевнено почуваємося на ній і здатні самі продукувати важливі події для фахівців із різних куточків світу, інтегруючи українську літературну сцену у світовий контекст.

Минулого року в умовах повного локдауну ми започаткували проєкт «Література на експорт», під час якого провели півтори сотні онлайн-переговорів між українськими й закордонними видавцями, що неможливо уявити в реалі. Завдяки нашій програмі українському книговиданню вдалося вийти як на великі традиційні ринки: Канада, США, Франція, так і на нові, навіть дещо екзотичні для нас: Македонія, Румунія, Мексика, Греція, Фінляндія, Данія тощо. Уже зараз маємо понад десяток укладених угод щодо продажу прав на українські книжки за кордоном. А з продовженням дії грантових програм на переклади бачимо, що це лише початок.

Вдруге проведення онлайн-програми стало можливим завдяки підтримці House of Europe, яка є співорганізатором у 2021 році, та за сприяння Creative Europe й відділів публічної дипломатії МЗС. За цей час було створено понад 10 англомовних відео про різні аспекти української літератури, проведені освітні програми для українських видавців про те, як продавати права за кордоном, а каталоги прав українських видавців широко розрекламовані серед фахівців.

Менеджерам, кураторам літературних подій потрібно заново винаходити себе, свою роль, щоб продовжувати надавати унікальні досвіди аудиторії. Пошуками нових ролей, форматів та інструментів ми займалися спільно з нашими новими добрими знайомими у межах онлайн-програми «Alteration: Festival to Festival». Серед цих знайомих — куратори найкращих у світі літературних фестивалів за версією The London Book Fair International Excellence Awards, наші партнери з Франкфуртського книжкового ярмарку, вперше офіційно представники Болонського книжкового ярмарку й колеги з 12-ти літературних фестивалів і книжкових ярмарків з усіх куточків України. І хоч подія орієнтована на вузьку аудиторію, люди, які стоять за нею, говорять до ширших інтелектуальних кіл у своїх країнах. Віримо, що таке партнерство з очільниками знакових літературних фестивалів світу сприятиме розбудові міжнародних зв’язків між професійною спільнотою та інституціями й підвищить упізнаваність України, зокрема її культури й літератури, в світі. Власне, на це ми дуже сподіваємося із нашим партнером програми — Українським інститутом.

А що ж за межами віконечок зуму? Під час офлайнового фестивалю ми вирішили продовжити тему просування української книжки за кордоном, зосередившись і на маркетинговій складовій, і на ролі українських офіційних представництв і посольств, і на ролі перекладачів і літературних агентів. Окремими пунктирами програми йтимуть події про нагальні проблеми сучасної видавничої справи — подальші кроки у Стратегії розвитку читання 2021-2025 років, піратство, практичні поради про те, яким має бути зручний сайт у видавця, значення бібліотек у ці непевні часи і те, коли нарешті почнуть цін(л)увати редакторів.

Що ж, ми не забули про наших старих добрих знайомих — книжкових дизайнерів та ілюстраторів. Саме для них ми вшосте спільно з Goethe-Institut в Україні за підтримки Посольства Швейцарії в Україні й Projector проводимо конкурс Найкращого книжкового дизайну й готуємо серію воркшопів.

Книжковий Арсенал як проект одної з найпотужніших українських арт-інституцій завжди приділяв особливу увагу взаємодії літератури та мистецтва. За 10 років він презентував чимало міжнародних виставок та подій, пов’язаних з ілюстрацією, шрифтовим дизайном, артбуками та фотозінами, експериментальним друком. Разом із тим, цьогоріч вперше ми виокремлюємо книжковий дизайн у окрему програму, покликану створити контекст для національного конкурсу та дружнє середовище для професійного спілкування. 

Спробуємо поглянути на книжковий дизайн ширше, аніж на ілюстративну функцію – як на комплексну, смислотворчу сферу взаємодії тексту та візуального, не лише як на графічний, але й предметний дизайн, що працює з формою та матеріалами. 

Спеціально в рамках фокус-теми Книжкового Арсеналу – “Оптимісти Скептики” поміркуємо, з одного боку, про те, чи має дизайн бути “оптимістичним”, що таке взагалі “оптимістичний дизайн”, яким чином дизайнери закохують у книгу, конструюють “позитивний” досвід для читачів, та про необхідну міру скептицизму. З іншого – про те, як дизайнерам не розгубити залишки власного оптимізму в процесі роботи, про прекарність, авторство у дизайні книги, етику взаємовідносин видавництва і дизайнера, та міжнародні професійні стандарти в цій сфері. Своїми рефлексіями на цю тему поділиться у вступній лекції програми почесний гість – Йонас Фьогелі, голова журі цьогорічного конкурсу книжкового дизайну Мистецького Арсеналу та очільник одної з найвідоміших, неодноразово нагороджених за здобутки у дизайні європейських студій, що працюють у сфері культурних проектів та книговидання – Hubertus Design (Швейцарія).  

За п’ять днів ми проведемо два міжнародні воркшопи. Ян Венцель, арт-директор і засновник видавництва Spector Books (Німеччина) презентує книгу «Розкриття 1990 року», яка щойно здобула золоту медаль на міжнародному конкурсі «Найкрасивіші книги зі всього світу», та на дводенному майстер-класі поділиться своїм методом, натхненним авангардним дизайном Ласло Могой-Надя. Ця подія фокусуватиметься важливості етапу дослідження у книжковому дизайні, його зв’язку з пошуком візуальних та матеріальних рішень. Петр Банков, відомий художник-плакатист із Праги проведе майстер-клас, на якому переосмислюватимемо підходи до дизайну книжкових обкладинок. 

До програми дотична також низка подій, запропонованих Мистецьким арсеналом та видавцями – дискусії та презентації новинок, пов’язаних іх книжковим дизайном, фотокнигою, арт буками, дизайнерська консультація для видавців та авторів, експертні коментування до результатів конкурсу найкращого книжкового дизайну тощо.

«В сім’ї вольній, новій…»

Родина — простір довіри, коло безумовної підтримки та зростання, дорослішання. Саме в сім’ї ми всі набуваємо першого досвіду думання і говоріння про життя та смерть, справедливість і кривду. Якою би не була родина, в ній ми всі пізнаємо світ. Родинне коло допомагає вперше входити в зовнішній світ, пізнавати його, давати раду новим набутим досвідам.

Українська література має потужні сімейні історії та традиції, так само як і вся історія України. Протягом 2021 року у фокусі уваги, зокрема, Леся Українка та її велике родинне коло, де виблискують імена не менш важливих українських класиків — Олена Пчілка, Михайло Драгоманов. Не менш важливою тут буде згадка про Стару Громаду, а чи коло навколо Івана Франка, Пантелеймона Куліша… Не менш важливим тут буде перелік першочергових імен і родин ХХ століття — і тут буде страшно когось не згадати. Саме тому розмова про важливі літературні родини є наріжним каменем спеціальної програми «Сімейні цінності».

У розмові про сім’ю сучасної України не можна оминути також тему захисту прав людини. На жаль, тему сімейних цінностей нині часто присвоюють собі ті рухи, котрі з гаслом про «традиційні цінності» дозволяють собі насильство, як-то напади на мирні зібрання громадян. Але родина та її захист не може бути простором насильства та ненависті. Саме тому в програмі «Сімейні цінності» будемо говорити про нашу українську традиційну цінність — справедливість і рівність громадян, які в сім’ї вольній, новій творять суспільство, де комфортно та безпечно жити.