Самодостатність і гнучкість літератури оприявилися торік, коли після оголошення кінця світу ми опинилися в лімбі: закінчувалася ера, однак не закінчувався сам світ, не для всіх.
Література найменше шукала нових форматів: читати й писати можна було наодинці з собою, а в цифру давно перейшли аудіо- та е-книжки; відеопоезію та колективну творчість у соцмережах засмакували уже давно. Локдаун не перешкодив літературі так, як перформативним мистецтвам, і завдав удару лише її інфраструктурі. Тож резонансні експерименти залишилися для музики та театру.

Поза тим, альтернативні формати або й скасування фестивалів, дискусійних програм і презентацій оголили той факт, що івент-орієнтована літературна культура в останні роки стала не менш важливою формою висловлювання, ніж друковане слово. Книжка перетворилася на лише один із можливих виборів — і звідси така увага до її естетики та фізичних характеристик, як-от приємність на дотик і специфічний запах фарби. А літературу можна ще й просто читати, декламувати, поєднувати з музикою та візуальним мистецтвом. Поети можуть висловлюватися на теми гендеру, кольору шкіри, домашнього насильства й політичної ситуації — і це спроможне спричинити масштабні суспільні дискусії.

Межі самого розуміння літератури виявилися значно ширшими, і світові тектонічні зміни закріпили це. Поряд із урізноманітненням форм вираження до канонічної літератури — поезії, прози, драми — додалися переклад, комікси, реп і перформанс.

Літературна програма Книжкового Арсеналу 2021 склеєна з уламків традиційних тем і паростків нових підходів до формування програми, у пошуках вибірки найважливішого — бо в умовах справжніх фізичних ризиків зголоднілий за атмосферою та спілкуванням читач, слухач і митець долучиться лише в тих моментах, які виглядатимуть по-справжньому цікавими. Це важливий видих перед початком чогось цілковито іншого, наш шанс для репетицій і спроб. Кілька років тому, на початку війни, ми кинулися шукати відповідей у книжках і хотіли слова, як хліба; багато хто пригадує той весняний залюднений Арсенал. Цього разу література відчуватиметься, як повітря — як знак, що світ не буде колишнім, але ми зможемо слухати, читати, танцювати, як колись.

Ми звикли говорити про літературу як про територію, що постійно звужується, відходить на маргінес, втрачає своїх адептів. Людство читає все менше, книга побутує в усе вужчих колах, присутність літератури в нашому житті стає все умовнішою. Майбутнє письменства викликає все більший скепсис. Особливо у тих, хто звикли сприймати скепсис як норму.
Ми натомість переконані, що літературу ховати щонайменше зарано і що поезія та проза далі є затребуваними й такими, що впливають на наші уявлення про світ. Ба більше, саме вони продовжують формувати ці уявлення. Наш оптимізм базується, зокрема, на здатності літератури достосовуватися до нових реалій, адаптуватися до змін у культурному та інформаційному полях, мімікрувати разом із людством, яке вперто рухається вперед у пошуках щастя. Літературна склянка далі лишається наполовину повною, тамуючи спрагу й даючи розраду. Слід лише вміти чути ці нові незвичні голоси, які насправді говорять про те, про що література говорить протягом стількох років — про нашу залежність одне від одного й про нашу неможливість одне з одним ужитися.

У кураторській програмі «Вголос. Про себе» ми спробуємо показати, як література намагається виявити себе в сьогоднішньому розпорошеному повітрі. Через музику, через перформанс, через провокацію. Як привиди літератури з’являються там, де на них не очікують, як поезія та проза функціонують на суміжних територіях, як літературні голоси окреслюються через музику чи театр. Як загалом співіснують різні жанри, балансуючи між написаним про себе й промовленим уголос.

Протягом чотирьох днів цьогорічного Книжкового Арсеналу ми запропонуємо читачам (себто слухачам) відкриті розмови з людьми, що змішують і поєднують. У публіки буде можливість побачити (себто почути) письменників і музикантів, що знайшли для себе цю затишну сіру межижанрову зону, перебуваючи там у стані постійного транзиту. Ми запропонуємо нашій аудиторії публічні інтерв’ю з елементами концертного виступу, де гості будуть неочікуваними, проте бажаними.

Скажімо, гурт «Хамерман знищує віруси», який є вірусом сам по собі, поширюючи дражливі сенси й викликаючи не завжди адекватну реакцію. Чи білоруський рок-стар Лявон Вольський, який виносить поезію в ширший контекст, роблячи свої власні тексти й тексти класиків білоруської літератури частиною суспільного звучання та рефлексування. Або карколомний дует із Берліна — письменник Володимир Камінер і музикант Юрій Гуржи, які, лишаючись майстрами кожен у своїй царині, разом із тим постійно намагаються знайти вихід на нову аудиторію, займаючись синтезом жанрів і розривом шаблонів. Завершиться наша програма концертом харківського панк-проєкту «Жадан і Собаки» за участі всіх запрошених учасників.

Ми всі знаходимося поміж наших скепсису та оптимізму. Ми витанцьовуємо на линві, поміж зневіри й упевненості. Нас кидає від відчаю до ейфорії. Головне при цьому, як видається, — лишатися щирими і відвертими. Себто, вміти слухати інших і говорити про себе. Бажано вголос.

Минулий рік пройшов під знаком нових партнерств, і літературна сцена працювала, як ніколи, кроссекторально, виходячи за межі суто креативних індустрій.
«Наші нові добрі знайомі по зуму» — саме так можна охарактеризувати кількість нових сталих партнерів, які команда Книжкового Арсеналу набула на міжнародній сцені за минулий рік завдяки онлайну. Ми більш впевнено почуваємося на ній і здатні самі продукувати важливі події для фахівців із різних куточків світу, інтегруючи українську літературну сцену у світовий контекст.

Минулого року в умовах повного локдауну ми започаткували проєкт «Література на експорт», під час якого провели півтори сотні онлайн-переговорів між українськими й закордонними видавцями, що неможливо уявити в реалі. Завдяки нашій програмі українському книговиданню вдалося вийти як на великі традиційні ринки: Канада, США, Франція, так і на нові, навіть дещо екзотичні для нас: Македонія, Румунія, Мексика, Греція, Фінляндія, Данія тощо. Уже зараз маємо понад десяток укладених угод щодо продажу прав на українські книжки за кордоном. А з продовженням дії грантових програм на переклади бачимо, що це лише початок.

Вдруге проведення онлайн-програми стало можливим завдяки підтримці House of Europe, яка є співорганізатором у 2021 році, та за сприяння Creative Europe й відділів публічної дипломатії МЗС. За цей час було створено понад 10 англомовних відео про різні аспекти української літератури, проведені освітні програми для українських видавців про те, як продавати права за кордоном, а каталоги прав українських видавців широко розрекламовані серед фахівців.

Менеджерам, кураторам літературних подій потрібно заново винаходити себе, свою роль, щоб продовжувати надавати унікальні досвіди аудиторії. Пошуками нових ролей, форматів та інструментів ми займалися спільно з нашими новими добрими знайомими у межах онлайн-програми «Alteration: Festival to Festival». Серед цих знайомих — куратори найкращих у світі літературних фестивалів за версією The London Book Fair International Excellence Awards, наші партнери з Франкфуртського книжкового ярмарку, вперше офіційно представники Болонського книжкового ярмарку й колеги з 12-ти літературних фестивалів і книжкових ярмарків з усіх куточків України. І хоч подія орієнтована на вузьку аудиторію, люди, які стоять за нею, говорять до ширших інтелектуальних кіл у своїх країнах. Віримо, що таке партнерство з очільниками знакових літературних фестивалів світу сприятиме розбудові міжнародних зв’язків між професійною спільнотою та інституціями й підвищить упізнаваність України, зокрема її культури й літератури, в світі. Власне, на це ми дуже сподіваємося із нашим партнером програми — Українським інститутом.

А що ж за межами віконечок зуму? Під час офлайнового фестивалю ми вирішили продовжити тему просування української книжки за кордоном, зосередившись і на маркетинговій складовій, і на ролі українських офіційних представництв і посольств, і на ролі перекладачів і літературних агентів. Окремими пунктирами програми йтимуть події про нагальні проблеми сучасної видавничої справи — подальші кроки у Стратегії розвитку читання 2021-2025 років, піратство, практичні поради про те, яким має бути зручний сайт у видавця, значення бібліотек у ці непевні часи і те, коли нарешті почнуть цін(л)увати редакторів.

Що ж, ми не забули про наших старих добрих знайомих — книжкових дизайнерів та ілюстраторів. Саме для них ми вшосте спільно з Goethe-Institut в Україні за підтримки Посольства Швейцарії в Україні й Projector проводимо конкурс Найкращого книжкового дизайну й готуємо серію воркшопів.