Чи може сучасна література в різних проявах її фіксації стати тими матеріальними залишками діяльності людей, за якими майбутні археологи будуть вивчати нас? Будучи частим учасником археологічних експедицій, Макс Лижов і сам створює поетичні тексти, за якими колись можна буде декодувати українське сьогодення. Для цього він обрав нетиповий для української літератури поетичний жанр — хайку. Проєкт вдало поєднує літературу, музику й відеоарт. У взаємодії між собою всі три компоненти розширюють поняття перекладу, а археологічна тематика у візуальних образах наштовхує нас на розмірковування про пам’ять.

Своє — це те, що глибоко вкорінене в серці, що не потребує перекладів чи виправдань. Це простір істини, місце, де людина залишається собою. Музика Бориса Лятошинського звертається до серця — щиро, пристрасно, безкомпромісно. Вона говорить про те, що варте збереження, про своє, яке ніщо не може зламати. У концерті звучатимуть балада «Гражина» за поемою Адама Міцкевича — трагічна й велична історія перемоги, здобутої ціною життя – і Друга симфонія — сповідь душі, написана в страшні 1930-ті роки, свідчення сили бути собою всупереч усьому.

DakhTrio — це музичний проєкт акторів театру «ДАХ», який створює нетипові музичні твори на поезії українських поетів, тривалість яких може сягати до 15 хвилин, за що їх прозвали «подорожі». У програмі прозвучать пісні на поезію Василя Стуса, Павла Тичини, а також премʼєрні композиції на тексти Тараса Шевченка.