Творення — це не лише спосіб висловлювання, а й одна з форм свободи: можливість уявляти інше, говорити власним голосом і створювати простір, у якому людина здатна чинити опір страху, насильству й спрощенню. У час війни та суспільних потрясінь мистецтво, література й культурна практика стають не втечею від реальності, а способом її осмислення та переозначення.
Дискусія буде присвячена тому, як творчість допомагає зберігати суб’єктність, пам’ять і чутливість, як творення стає практикою внутрішньої свободи, відповідальності та спільного переживання досвіду, який важко вмістити в мову повсякденності.