Як формується наша пам’ять? З яких невидимих зерен вона проростає? Чиїми голосами говорить до нас?
У ХХІ столітті український письменник, усвідомлюючи, що зранку до нього прийдуть російські окупанти і він більше не повернеться додому, закопує в саду під вишнею свій воєнний щоденник. Спалахи у нашій пам’яті: ікони і церковні дзвони, які закопували українці на своїх подвір’ях у роки репресій, щоб зберегти і передати наступним поколінням найцінніше. Сотні українських митців, яких убила радянська влада у роки страшного терору і чиї ненаписані твори ми ніколи не прочитаємо.
У ХХІ столітті в бібліотеках на окупованих росією територіях України збирають у чорні мішки «небезпечні» книжки — з історії України, з класичними і сучасними творами українською мовою. За майже шістнадцять місяців повномасштабної війни росія зруйнувала чи пошкодила понад 500 бібліотек в Україні. У пам’яті зринають спогади про укази і циркуляри, які забороняли українську мову. Про списки з небажаною і «шкідливою» українською літературою. Про пожежі у відділі україніки публічної бібліотеки Академії наук та Георгіївській церкві Видубицького монастиря, де згоріли наші рукописи і стародруки.
Наша пам’ять говорить нам, що методи імперії не змінилися за сотні років: вона й далі веде війну проти української культури й ідентичності, привласнюючи, спалюючи і розстрілюючи.
У межах Спеціальної програми Українського ПЕН ми говоритимемо про пам’ять, яка спонукає нас до відповідальності — перед нашими загиблими і перед нашою культурою. На Книжковому Арсеналі рідні й колеги закатованого окупантами українського письменника Володимира Вакуленка вперше презентують його воєнний щоденник. Це не просто данина пам’яті, це свідчення, які допоможуть знову й знову нагадувати світу про злочини росії і вимагати покарання для організаторів геноциду. Також ми запросили на фестиваль працівників бібліотек, які постраждали від російських обстрілів і нині потребують нашої підтримки. Тож ми не тільки розповідатимемо історії наших незламних книгозбірень, а й збиратимемо для них нові книжки.
Окрім того, у центрі нашої уваги буде пам’ять, з якої народжується солідарність. Учасниками програми ПЕН стануть письменники з Литви та Словенії, які разом з українськими колегами говоритимуть про спільний досвід війни і тоталітарного минулого, а також про складнощі розуміння і солідарності там, де на місце пам’яті приходять забуття і російська пропаганда.
А водночас ми разом формуватимемо пам’ять, з якої постане наше майбутнє. Вона, зокрема, звучить у нових віршах війни, що ввійшли до поетичної антології «Поміж сирен». У них — наш біль, наш спротив, наша лють і наша любов.
Пам’ять говорить — голосами наших письменників.