Підстаркуваті молоді люди
Кураторська програма Ірини Славінської
Старшокласниками ми жили в світі, де про дозвілля, культуру, міське життя можна було прочитати лише у російськомовному глянці. Я застала часи, коли досвідом роботи в російських медіа, російській культурі реально пишалися, натякаючи чи кажучи прямо, що український досвід і контекст не дотягують — що б це не означало. Тому поява більшої кількості українського в медіа та культурі після 2004 була справді дуже важливим чинником, зміною реальності. Вони свідчили, що я нормальна. Що про мої досвіди можуть писати в літературі, медіа, що мої досвіди можна сказати вголос моєю мовою. В тодішній реальності нарешті з’явилося місце й для мене та моїх слів.
Ледь під сорок, ледь за сорок — це маркер дуже особливого досвіду. Покоління, що за час буремної молодості застало і 2004, і 2013, і 2014. Можливо, тому в нас не було кризи 27 років. І у віці, коли треба було пожинати перші плоди наближнення зрілості, почався 2022.
В цьому поколінні є знакові імена й тексти. Хтось дебютували в «нульових», хтось — у «десятих». Але не дата початку життєвого й творчого шляху тут визначальна, а досвід, який це покоління носить у собі. Чи то пак концентрація в часі, з якою цей досвід відбувається тепер, у розпал наших біографій.