Звонко Каранович

Працював журналістом, редактором, радіоведучим, ді-джеєм та організатором концертів, упродовж 13 років був власником музичної крамниці. Почав писати під впливом літератури «покоління бітників», поп-культури та кіно, згодом розвинув власний стиль – «темний неоекзистенціалізм» і тривалий час був культовим поетом міського андеграунду. Більшість критиків відзначають особливу мелодику похмурої поезії збірок «Срібний Серфер» (1991), «Мама меланхолія» (1996), «Extravaganza» (1997), «Box set» (2009), «Лунатики на пікніку» (2012).

У прозовій трилогії «Більше від нуля», «Чотири стіни і місто», «Три картини перемоги» йдеться про період остаточного розпаду Югославії, війни на Балканах, бомбардування сербських міст і щойно-повоєнні спроби розібратися в собі і в тому, що все ж таки відбулося.