Кураторка – Люба Морозова
Поки класична музика невдоволено протирає свій старовинний монокль, гіп-гоп втілює в життя всі рожеві бажання Бетговена і Стравінського. Гіп-гоп увібрав у себе кантрі і рок, гаус і оперу, голоси мертвих, живих і ненароджених. Сьогоднішнє лідерство цього жанру перш за все завдячує саме здатності об’єднувати все без винятку. А ще він символ успішної комунікації або ж уміння домовитися.
Можна скільки завгодно іронізувати щодо твердження, буцімто саме гіп-гоп знизив рівень злочинності в Нью-Йорку, адже молодь почала залагоджувати конфлікти не бійками і сутичками, а реп-батлами. Хай там як, про історію цієї субкультури, що зародилася в середині 70-х у нью-йоркському районі Бронкс, відомому високим рівнем злочинності, слід було б розповідати у школах на уроках «Людські чесноти», якби тільки можна було знайти хоч одну пристойну пісню без копроректальної лексики. А може, й добре, що це позашкільне явище, бо правила життя засвоюють не з підручника.
Тему гіп-гопу для вуличної сцени цього року обрано з кількох причин. По-перше, він рано чи пізно все поглине, як батечко-Хронос. По-друге, він уже об’єднав поезію, музику і фокус-тему цьогорічного Книжкового Арсеналу – сусідство. По-третє, саме цього року офіційно виповнюється 40 років з моменту народження жанру – 1979-го вийшла в світ перша в історії гіп-гопу композицію, Rapper’s Delight гурту The Sugarhill Gang.
Святкуємо двома концертами, естетським гіп-гопом львівського виконавця BRAT і рівненського репера Аппекса. А ще хронологічно відстежуємо історію жанру в лекції «40 років гіп-гопу» та перетинаємо і роз’єднуємо джаз, класику та поезію як складові гіп-гопу в спільній розмові музичних критиків Люби Морозової, Сергія Кейна і Вячека Криштофовича.
Ми пропонуємо відвідувачам інтелектуальну дискотеку: ритмічно і глибоко, аж до викопних риб-латимерій, пірнути по філософський стаф репу.