У нас великий досвід відсутності досвіду
Террі Пратчетт
Діти — природні оптимісти
Часто дорослі скептично налаштовані до нового, незрозумілого, стримані у винесенні суджень про людей та явища, з якими раніше не зустрічалися, натомість малі діти менш обережні у визначенні рис характеру незнайомців, схильні зосереджуватися на позитиві, довірливі та оптимістичні. Не маючи ще достатньо життєвого досвіду, упереджено позитивна малеча відкрита до набуття нових навичок, до навчання, пізнання та позбавляється свого надмірного оптимізму лише в пізньому дитинстві, поступово розуміючи про цей світ все більше і більше. Поки багато дорослих інстинктивно хочуть захистити дітей від суворих реалій життя, реалістично написана література може забезпечити дітям підтримку, особливо тоді коли вони опиняються сам на сам зі складними ситуаціями. І тут постає питання якості дитячої книги.
Дитячий текст — це текст дорослого, який йому потрібен для комунікації з дитиною.
І тут згадуються принципи ненасильницької комунікації. Ненасильницьке спілкування вчить розпізнавати і свої, і чужі потреби. У спілкуванні з дітьми страх програти чи втратити контроль, бажання заподіяти добро просувають саме наші інтереси, але, бува, пригнічують емпатію. Сучасна книга звертається до дуже різних тем і утворює діалог із дитиною — щирість у ній приваблює юного читача, а спілкування зверхньо, з позиції всезнаючого дорослого відштовхує.
Як і будь-яке культурне явище, дитячі книжки відображають реалії свого часу — і це можуть бути не тільки «вічні» цінності, але і ситуації, ставлення до яких змінилося. Сучасна якісна дитяча книжка поводиться із малим читачем дуже мудро. Перш за все тому, що вишукано і правдиво подає інформацію, з якою діти можуть зіткнутися в житті. У таких книжках достатньо і прихильності традиціям, і новаторства, і свободи.
Як писати, щоб це хотіли читати? Які пропонувати теми, формати, жанри, яких героїв? Про що сьогодні хочуть читати діти та підлітки? Чого їм не вистачає? У чому бракує відвертості, де занадто повчання, де важить інтонація? Що можуть запропонувати сучасним юним читачам українські видавці, автори нових дитячих текстів?
Усі ці питання — у фокусі цьогорічної Програми для дітей та підлітків Книжкового Арсеналу. Вічні питання? Так. Але з актуальними фокусами, притаманними саме цьому моменту в історії розвитку укрдитліту. Це фокуси на нових іменах і форматах, на історичних наративах, на змінах, на потребі чути голос дітей та загалом людей з іншими досвідами.
Дорослий світ чекає виходу з карантину та подолання епідемії, закінчення війни та вирішення екологічних проблем. Зовнішні катаклізми множать наші страхи та непевність, набутий життєвий досвід, особисті кризи та травми, відповідальність за себе, сім’ю, роботу, країну зав’язуються в міцний вузол паніки та депресії, збільшують наші тривоги в часи турбулентності. Усі ми чекаємо на повернення до нормальності. А діти живуть і дорослішають тут і зараз, сприймаючи реальність такою, яка вона є. Їхні точки опори в буремному світі — сім’я, друзі, відповідальні дорослі поряд. І книжки.