Імерсивна поетична інсталяціяПандемія, локдаун, послаблення карантину, знову локдаун — у такому режимі ми живемо вже другий рік. Ми так багато часу перебуваємо наодинці зі собою. Хтось із нас навчилися цьому, пізнали лагідність тиші й віднайшли спокій всередині себе, а хтось — навпаки, отримавши вимушену самотність, лиш глибше усвідомили потребу в іншому, в спілкуванні та спільноті.
Однак, навіть попри усамітнення в своїх домівках і соціальне дистанціювання, чи насправді ми залишаємося самі? Саме тут вступає література — як ще одне джерело комунікації, невичерпне поле голосів і діалогів (між героями, авторами, між текстом і читачем). Літературні голоси — це те, що дає нам змогу не почуватися самотньо. Ось вони — поети й поетки — тут, поруч із тобою. Ось вони так само болісно (чи ні?) переживають моменти самоізоляції, так само, як ти, часами відчувають самотність, так само потребують розмови й того, щоб бути почутими.
Імерсивна аудіоінсталяція дає змогу побути з поезією сам на сам, відчути її по-справжньому, зустрітися з голосами поетів і поеток і відчути, що навіть в ізоляції ми не одні.
Використані поетичні тексти й голоси:
Михайла Жаржайла, Олега Коцарева, Ярослава Гадзінського, Антона Полуніна, Олени Павлової, Оксани Гаджій, Богуслава Поляка, Ігоря Мітрова.
Проєкт доступний у просторі Мистецького арсеналу, а його запис також можна послухати на платформі АБУК.