Ян Пєкло

Свій шлях до літератури розпочав у 1970-х роках як репортер “Краківської газети”. Очолював осередок “Солідарності” в газеті. Під час воєнного стану у Польщі його декілька разів заарештовували і заборонили працювати журналістом. Після 1989 р. як репортер писав про революційні події в Румунії.

Від початку війни на Балканах (1992–1995) працював там репортером. Свої репортажі з Косово, Боснії, Македонії, Хорватії, Словенії та Сербії надсилав до багатьох польських, американських, шведських, британських газет і журналів. Збірки репортажів “Епітафія для Югославії” (1994) та “Балканський вузол” (1999), у співавторстві зі Стефаном Вількановичем, увібрали в себе переживання репортера, який бачить й відчуває біль та страждання покалічених війною людей.

Ще одна репортерська збірка “Моє відкривання Америки” (1997) друкувалась як авторська колонка у техаській газеті “Fort Worth Star-Telegram”. Під час Помаранчевої революції (грудень 2004) працював у групі спостерігачів ЕNEMO на півдні України. Від 2005 року – керівник Фундації польсько-української співпраці (PAUCI).