Чи може сучасна література в різних проявах її фіксації стати тими матеріальними залишками діяльності людей, за якими майбутні археологи будуть вивчати нас? Будучи частим учасником археологічних експедицій, Макс Лижов і сам створює поетичні тексти, за якими колись можна буде декодувати українське сьогодення. Для цього він обрав нетиповий для української літератури поетичний жанр — хайку. Проєкт вдало поєднує літературу, музику й відеоарт. У взаємодії між собою всі три компоненти розширюють поняття перекладу, а археологічна тематика у візуальних образах наштовхує нас на розмірковування про пам’ять.