Кураторка — Оля Русіна
Кожна людина народжується вільною, але зростаючи, потребує підтримки дорослих поруч, аби усвідомити, випробувати і реалізувати межі своєї особистої свободи. Відчути межі свободи інших людей поруч. І, зрештою,аби дослідити в цьому всьому свої можливості, котрі нерозривно повʼязані зі свободою дій: на що ти здатен? Що ти можеш і не можеш собі дозволити? А якщо не можеш — то чому?
Кожна дитина зростає із почуттям внутрішньої свободи. Це почуття буде більш чи менш виразним, залежно від різних обставин її дорослішання та інших людей поруч, на яких вона спиратиметься у перші роки життя.
Допомогти дитині зростити у собі це почуття — не легковажності, але віри в себе і відповідальності — важливе завдання для нас, дорослих, і часом воно дуже складне. Адже це почуття є частиною її особистості, а отже — не залежить вповні від нас; з одного боку, ми хочемо стати підтримкою, а з іншого — можемо лиш просто бути поруч. Не тиснути, але давати орієнтир, на який можна спертися, за яким можна спостерігати. Тобто мати це ж саме відчуття внутрішньої свободи у самих собі, реалізовувати його у тому, як ми живемо і які вибори робимо щодня. І який контекст — зокрема, культури, літератури — ми створюємо для дітей, аби допомогти прояснити і відчути це самостійно.
На все що їх оточує, діти спираються у розумінні того, як функціонує світ, яке їхнє місце в ньому; як вони можуть діяти у цьому світі, і що їм під силу. І читацький досвід може в цьому стати не менш важливим, ніж наші пояснення та зусилля.
Дитинство — той особливий час, коли ти постійно робиш щось уперше, і, дуже часто, воно не вдається тобі із першої спроби. Тому ти пробуєш ще і ще. Діти — хороші наставники і для нас, дорослих. У тому, як не боятися помилок, надцятих спроб, як бути наполегливим. Зрештою — як вірити в себе. Разом зі свободою в них зростає відповідальність, а разом із кожною новою спробою, після помилки чи невдачі — сміливість. Бо тільки тоді, коли у тобі є внутрішня свобода, ти не боїшся помилятися і маєш сміливість пробувати ще і ще.
Прикметно, що у 2014 році темою дитячої програми Книжкового Арсеналу було: «Свобода. Читати, думати, знати, жити вільно». Тема буття вільним у нинішньому загроженому світі зринає серед нас природно — особливо під впливом історичних поворотів у долі країни та несподіваних катастроф. Водночас, відчуття внутрішньої сміливості і впевненості — “я впораюсь, попри все” — це одна з небагатьох констант, на яку можна спертися у часі, коли ти не знаєш, що трапиться завтра.
Утім, зараз ми вже знаємо, що трапилось: тоді, 12 років тому, був лише перший рік війни. Діти, що були тоді наймолодшими відвідувачами Книжкового Арсеналу, вже підлітки, що за кілька років стануть молодими дорослими. Яка вона — країна, у якій вони зростали? Чи дорослішали вони вільно у світі, де свобода постійно загрожена? Що вони читали про це у книжках? Як ми самі переосмислюємо це із перспективи наступних років? І який простір для зростання, зрештою, ми самі створюємо зараз?
Це те питання, на яке кожен із нас знатиме свою, особисту відповідь. Але навіть якщо ми відчуваємо, що десь у ці роки помилялися, якщо хочемо щось виправити, то дитинство — і наше власне, і теперішніх дітей, нагадує нам це дуже важливе відчуття: треба мати сміливість помилятися і пробувати знову.