Коли у стародавньому Єгипті придворні художники вимальовували пергаменти з життєписом фараонів, вони навряд чи розуміли, що створюють новий медіум. Коли інки вирізьблювали історії про богів на камені, то не усвідомлювали, що винаходять комікси. Те саме було з ткачами, які виготовляли гобелени в Середньовіччі. Навіть автори перших мальованих карикатурних історій у нью-йоркських газетах нічого не знали про майбутній шлях індустрії, що народжувалась. Але вони створили дев’яте мистецтво, що поєднує як словесність, так і образотворчість.
Мальовані історії всього світу розвивалися хаотично – створювали сучасні міфології, що допомагали читачам мандрувати в далекі світи, знайомили з новими ідеалами суспільства та просто розважали. Потенціал і складність цього медіума розуміли одиниці – спочатку Вілл Айзнер, далі Мебіус, Арт Шпіґельман, Алан Мур, Ніл Ґейман, Ґрант Моррісон, які у різний час не просто розповідали читачам про епічні чи смішні пригоди улюблених героїв, а розширювали рамки та змінювали правила гри. Наприклад, – використовували комікси, щоб розповісти про трагедію Голокосту, створювали власні мультивсесвіти із сотень планет чи ставили в центр оповіді не людину, а, скажімо, Сон.
Українська культура, законсервована в радянській бульбашці, частково пропустила цей шлях. Поки у Франції захоплювалися Тінтіном, а в США благоговіли, дивлячись на Супермена, в наших широтах читачі могли погортати хіба що «Мурзилку», «Веселі картинки», «Перець». Коли червона імперія впала, індустрія коміксів уже пережила не один злет і падіння, окресливши власний шлях і вибивши собі місце серед культурних медіумів.
Тому нині ми можемо впевнено сказати, що вітчизняна індустрія мальованих історій зараз In Utero − лише у процесі зародження. Видання тільки намагаються знайти читача, автори краудфандять на створення самвидаву, а читачі поступово відкривають для себе можливості графічних історій.
Саме тому в програмі In Utero ми говоримо про нове і багатообіцяльне. Це не лише нові переклади західних коміксів, а й використання медіума як інструмента соціальної критики, що говорить з аудиторією на різних рівнях. Критика нездорових стосунків, феміністичний дискурс на сторінках мальованих історій − для решти світу це звична річ, а для нас − лише перший крок. Час позбуватися ґранджевої обгортки, тому ми пропонуємо поговорити про те, як створити власне видавництво і з якими новинками друку варто ознайомитися насамперед. А заодно – подискутуємо про необхідність висвітлення питань фемінізму і проблеми домашнього насильства на сторінках коміксів. What else could I say.