У праці Ecce Homo Ніцше проголошує: «Людина пізнання має не лише любити своїх ворогів, але й уміти ненавидіти своїх друзів».
Ця провокативна теза, як і більшість ніцшевих символізмів, тяжіє до нескінченності інтерпретацій. Та дещо постає очевидним, а саме, претензія філософа подолати усталені форми міжлюдських комунікацій. У час, коли максима суспільної взаємодії редукується до політекономічного інтересу або міфологічних забобонів, «філософують молотом». Чи задовольняють нас сучасні підходи розв’язання проблематики існування людини? Чи не маємо ми говорити про пошук парадигмальних стрибків у способах осмислення дійсності? Чи достатньо прояснені наші можливості самовизначення? І хто нам ворог, якщо такий справді є?
Події цьогорічної програми будуть присвячені екзистенційно-аналітичній, феноменологічній і психоаналітичній проблематиці з метою ревізії усталених уявлень про засадничу ситуаційність людини.
Серед тем політична філософія, історія інтелектуальних ідей, філософія цінностей, переклад філософської класики тощо.