Кураторка — Наталя Гуменюк
Коли «спалені мости» — це не про розірвані стосунки, а про зруйнований шлях, яким неможливо вчасно доставити ліки. Коли «свобода» — не просто ідея, а змога вирватися з окупованого міста чи вийти з підвалу. Коли побажання «мирного неба над головою» нагадує не про малюнки з дитинства, а можливість не слідкувати за сигналами повітряної тривоги. Коли «Служу народу України» далеко не тільки відповідь командирові зі стройового статуту.
Ми живемо у час загостреної реальності, коли чи не кожне слово, кожен вислів набувають свого первинного сенсу. Ніби все довкола проходить перевірку реальністю. Зокрема й наші цінності та ідеали.
Захищаючи їх, українське суспільство повертає значення поняттям, які ми частіше чули з трибун, в промовах і лекціях.
Бо захист від катувань і затримань — і є захистом прав людини.
Боротьба за право обирати і самому вирішувати, як жити — і є боротьбою за демократію.
Рішення нести відповідальність і, попри ризики, турбуватися про тих, хто тебе обрав, — і є тим, що називають «належним урядуванням», а реакція на критику — підзвітністю.
В часи, коли тоталітарна Росія навіжено намагається довести, що свобода вибору, відкритість, рівність та інклюзивність — це ознаки слабкості, українці навпаки відчули їхню справжню силу, побачили життєздатність системи горизонтальної взаємодії, яка не залежить від однієї людини, а отже яку не можна обезглавити; усвідомили цінність та стійкість рішень, ухвалених у результаті гострих суперечок.
Втім, ми ще не до кінця пов’язали нашу мову й наші практики.
ХІ Книжковий Арсенал — це простір усвідомлення, а також творення нового громадянського словника, для речей, які ми досі не вербалізували. Це місце, де, розмірковуючи про свій теперішній досвід, ми зможемо не лише осмислити, але й ословити себе і те, що відбувається з нами, з суспільством, з країною та світом.
Програма реалізується за підтримки Institut für die Wissenschaften vom Menschen (Інституту гуманітарних наук у Відні) в межах проєкту Documenting Ukraine.