Куди складати чужий історичний досвід?
«Минуле ніколи не вмирає. Воно навіть не стає минулим!» — писав колись Вільям Фолкнер.
Творчість усіх чотирьох письменників, представлених у програмі «Куди складати чужий історичний досвід?», об’єднує бажання донести маловідомі чи локальні моменти минулого до майбутнього і сьогоднішнього читача. Все, про що написані книжки авторів, одночасно є знайомим і не знайомим українському читачу.
Мовний конфлікт, його політичне використання і наслідки для людей, що живуть посеред цього конфлікту — це і сьогоднішня Україна і, як не дивно, це Північна Італія або частина Південного Тіролю — німецькомовного регіону, що 100 років тому був від’єднаний від Австрії та став італійською провінцією. Питання мови та ідентичності поставало в різних країнах багато разів і буде ще поставати. Як його вирішували інші? Як його вирішувати нам? Про це і не тільки про це розповідає роман відомої італійської письменниці Франчески Меландрі «Єва спить».
Дан Лунгу, один із найвідоміших румунських письменників, автор роману «Я ще та комуністична баба», повертається до теми ностальгії за диктатурою Чаушеску. Чи справді люди ностальгують за тим минулим чи просто ностальгують за своєю молодістю? Чого в цьому більше — смішного чи сумного? За чим будуть ностальгувати майбутні покоління румунів і українців?
Меїр Шалєв, відомий ізраїльський письменник, автор роману «Моя російська бабуся і її американський пилосос», розповідає справжню історію своїх предків, що приїхали 1948 року створювати державу Ізраїль. Цей роман є романом-антиподом «Піднятої цілини» Шолохова, але про це ніхто ніде не каже і не пише. Це роман про перетворення пустелі в сад, роман про створення нового світу, нового життя, про трансформацію радянських людей у громадян нової держави. У ньому багато гумору, багато життєвої правди і багато питань, на які кожен дає власну відповідь.
Норман Олер, німецький письменник, кінодраматург і журналіст, здивував нещодавно літературний світ своєю книгою «High Hitler», в якій розказав про маловідомий бік Другої світової війни: про пошуки, виробництво та наслідки вживання наркотичних речовин, що мали призвести до «великої перемоги» фашистської Німеччини. Про наркотики для солдат і офіцерів, про Гітлера та його персонального лікаря Теодора Морреля. Про те, чому професійні історики не звертають увагу на «не історичні» причини тих чи інших подій. Ця книга привернула увагу політиків та істориків. Вона змусила багатьох ще раз озирнутись на минуле і подивитись на нього іншим поглядом.
Спробуймо і ми подивитись на минуле по-іншому — і на власне минуле, і на чуже.