Служба на бойових, очікування з полону, життя в окупації, самотність у прифронтовому місті — війна витворила безліч досвідів, які по-справжньому «передати» й «перекласти» неможливо. То як нам розуміти одне одного? І що робити з «внутрішнім перекладом», коли твої власні досвіди постійно змінні? Чи впорається мова з цим перекладом?