Українцям притаманно не довіряти владі, адже століттями держава була ворожою до громадян. Суспільство звикло покладатися не на інституції, а на окремих героїв. І це нормально. Та після 24 лютого 2022 року українці усвідомили, що в умовах повномасштабної агресії лише армія може протистояти армії, неможливо врятувати потерпілих виключно волонтерськими зусиллями, а щоб мати воду і світло, потрібна інфраструктура. Чи не вперше українці відчули, що їхня держава може служити їм. Тим часом бізнес допомагає і владі, і громадянському суспільству. Чи перейшли ми до етапу, де держава може спиратися на своїх громадян, а вони на неї? До цієї розмови запрошені ті, хто в різний час були волонтерами, активістами, але під час великої війни були при владі. У чому різниця цих ролей, і якою є найліпша взаємодія?
Подія буде супроводжуватися перекладом жестовою мовою.