З античних часів, до прикладу Аристотелем, відзначається притаманне людині прагнення до щастя. На шляху цього прагнення неминуче постає питання: що таке людське існування? Нам потрібна ясність щодо власного буття, аби мати уявлення, як зробити його добрим. Досягнення щастя Аристотель називає метою суспільного життя, за яке відповідальним є кожен громадянин. Однак із тих же античних часів філософією зауважується принципова неусталеність плинної дійсності: «Двічі одну річку не ввійдеш», «Усе плине, усе змінюється» (Геракліт).
Жоден світообраз (міфологічний, релігійний, науковий) не може претендувати на остаточну істинність і не витримує випробування часом. Філософ ХХ ст. Альбер Камю наполягає на можливості досягнення щастя лише всупереч абсурдності існування та в боротьбі з його суперечностями. Чи не постають тут оптимізм і скептицизм цілком рівноправними реакціями на одну й ту саму проблему — вразливість людського буття? Чи не постає людське життя постійною боротьбою за відтермінування його краху? Чи наважиться хтось у ХХІ столітті на нові філософсько-сотеріологічні візії?
Останні півтора роки глобальної світової пандемії виразно унаочнили неусталеність дійсності у соціальному, економічному, демографічному, політичному контекстах, що підтверджує те, про що філософія говорила споконвіку. Щойно ми намагаємося зупинитися на якомусь черговому розумінні світу й надати цьому розумінню універсальний характер, вимога до гнучкості приходить з найнеочікуваніших сторін. Тим самим із новою гостротою постають питання: що означає бути людиною? чим є світ, в якому ми живемо? чи можна бодай приблизно з’ясувати принципи тих динамічних процесів, у яких ми обертаємось, немов у калейдоскопі?
З’ясуванню цих питань буде присвячена спеціальна програма Club of Creative Philosophy «Апокаліпсис не сьогодні». Серед іншого у фокусі нашої уваги будуть: новинки філософської публіцистики українською мовою, переклади філософської класики, осмислення проблем ідентичності та вільні дискусії на заявлені програмою теми.