ВИСТАВКА МУЗЕЮ ВОЄННОГО ДИТИНСТВА
«У березні 2022 року в Маріуполі сидіти вдома було нудно», — розповідає пʼятнадцятирічна Аліна, яка на момент початку повномасштабного вторгнення мешкала в Маріуполі. Батьки заборонили виходити на вулицю.Телефони розрядилися, телевізор і радіо не працювали, звʼязку також уже не було. Тож їм з братом доводилося читати книжки.
Під час війни книжки набувають нового змісту. Дорослі читають дітям, щоб проявити любов, заспокоїти, побути разом перед сном. Діти читають, щоб розважитися, дізнатися нове, змінити хід думок, вчитися дорослішати чи сховатися в захопливому світі пригод.
Коли, внаслідок ударів російської армії по цивільній інфраструктурі, зникає електропостачання, коли доводиться виїжджати з міста чи, навіть, країни, книжка все-одно залишається поруч. ЇЇ вивозять через ворожі блокпости. У ній шукають затишку чи натхнення. Книжка стає планом на майбутнє — на короткі 95 сторінок чи на довгі роки.
Книжки збирають історії, самі стаючи історіями про дитинство під час війни. Про це — виставка Музею воєнного дитинства.
БІОГРАФІЯ
Музей воєнного дитинства — незалежна інституція, що документує досвіди людей в Україні, на чиє дитинство вплинула чи продовжує впливати війна. Музей зібрав найбільший архів дитячих свідчень про війну, який у майбутньому стане доступним для дослідників. Основа архіву — історії російсько-української війни з 2014 року. Крім того, музей записує історії людей, які були дітьми під час Другої світової війни. Предмети з колекції, повʼязані з історіями дітей, експонуються на виставках в Україні та за кордоном. Мета музею — зробити публічний наратив війни інклюзивнішим, щоб кожен міг розповісти свою історію.